Leukemoid reactions

Leukemoid reactions (the number of blood leucocytes is more than 50 000 in 1 liter of blood) are pathological changes in the blood, similar to those are detecting in patients with leukemia and other tumor diseases of the blood system, but are in fact a special type of nonspecific reactions of the body to pathological processes underlying the diseases of organs and systems. Leukemoid reactions are classified into myeloid type reactions (with pronounced blastemia); the cytopenic type reactions; lympho-, eosino- or monocytic reactions; secondary erythrocytosis and reactive thrombocytosis.

Leukemoid reactions of the myeloid type are most often encountered in fibrinose-cavernous tuberculosis, osteomyelitis, septic states, rheumatic process, hemolytic anemia, myocardial infarction, food toxic infections, hypoxic conditions, use of certain drugs (steroid hormones, cytostatics, insulin) in high doses. The nature of leukemoid reactions of the cytopenic type is unknown. Lymphatic reactions are usually observed in immunopathological processes (systemic connective tissue diseases, tuberculosis, other specific infection). Eosinophilic reactions with eosinophilia up to 20% or more are observed in the same processes as eosinophilia in leukocytosis. Monocytosis in leukemia reactions is most often of the same nature as in leukocytosis. Leukemoid reactions, in comparison with leukocyte responses, are a source of more difficult diagnostic solutions, since there always arises the task of differentiation with leukemia – tumors of the hematopoiesis system. Diagnostic errors often occur when these blood reactions are not given due importance.

***

Лейкемоїдні реакції (кількість лейкоцтов крові більше 50 000 в 1 літрі крові) – це патологічні зміни в крові, аналогічні тим, які виявляються у пацієнтів з лейкемією та іншими пухлинними захворюваннями системи крові, але насправді є особливим типом неспецифічних реакцій організму на патологічні процеси, що лежать в основі захворювань органів і систем. Лейкемоїдні реакції класифікуються на реакції мієлоїдного типу (з вираженою бластеми); реакції цітопеніческім типу; лімфо-, еозином або моноцитарні реакції. Лейкомоідние реакції мієлоїдного типу найчастіше зустрічаються при фібрінозо-кавернозному туберкульозі, остеомієліті, септичних станах, ревматичному процесі, гемолітичної анемії, інфаркті міокарда, харчових токсичних інфекціях, гіпоксичних станах, використанні певних ліків (стероїдних гормонів, цитостатиків, інсуліну) в високих дозах. Характер лейкемідних реакцій цітопенічного типу невідомий. Лімфатичні реакції зазвичай спостерігаються в иммунопатологічних процесах (системні захворювання сполучної тканини, туберкульоз, інша специфічна інфекція). Еозинофільні реакції з еозинофілією до 20% і більше спостерігаються при тих же процесах, що і еозинофілія при лейкоцитозі. Моноцитоз в реакціях лейкемії найчастіше має той же характер, що і при лейкоцитозі. Лейкемоїдні реакції в порівнянні з лейкоцитозом є джерелом більш складних діагностичних рішень, так як завжди виникає завдання диференціації з лейкемією – пухлинами системи гемопоезу. Діагностичні помилки часто виникають, коли цим реакцій крові не надають належного значення.

***

Лейкемоидные реакции (количество лейкоцтов крови более 50 000 в 1 литре крови) – это патологические изменения в крови, аналогичные тем, которые обнаруживаются у пациентов с лейкемией и другими опухолевыми заболеваниями системы крови, но на самом деле являются особым типом неспецифических реакций организма на патологические процессы, лежащие в основе заболеваний органов и систем. Лейкемоидные реакции классифицируются на реакции миелоидного типа (с выраженной бластемией); реакции цитопенического типа; лимфо-, эозино- или моноцитарные реакции. Лейкомоидные реакции миелоидного типа чаще всего встречаются при фибринозо-кавернозном туберкулезе, остеомиелите, септических состояниях, ревматическом процессе, гемолитической анемии, инфаркте миокарда, пищевых токсических инфекциях, гипоксических состояниях, использовании определенных лекарств (стероидных гормонов, цитостатиков, инсулина) в высоких дозах. Характер лейкемидных реакций цитопенического типа неизвестен. Лимфатические реакции обычно наблюдаются в иммунопатологических процессах (системные заболевания соединительной ткани, туберкулез, другая специфическая инфекция). Эозинофильные реакции с эозинофилией до 20% и более наблюдаются при тех же процессах, что и эозинофилия при лейкоцитозе. Моноцитоз в реакциях лейкемии чаще всего имеет тот же характер, что и при лейкоцитозе. Лейкемоидные реакции в сравнении с лейкоцитозом являются источником более сложных диагностических решений, так как всегда возникает задача дифференциации с лейкемией – опухолями системы гемопоэза. Диагностические ошибки часто возникают, когда этим реакциям крови не придают должного значения.

webhnd.com

Leave your comment

avatar

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.

  Subscribe  
Notify of